Струни для акустичної гітари

Цей інструмент у тому вигляді, в якому ми його бачимо сьогодні, з'явився в Америці у 20-х роках минулого століття. Головні особливості – збільшений корпус, нова конструкція струнотримача (бриджу) та колків, а також вузький гриф, посилений анкерним стрижнем. Завдяки доопрацьованій конструкції акустична гітара звучить голосніше і відрізняється покращеною віддачею в басовому регістрі.

Строго кажучи, класична гітара також є акустичною. Але в наших краях якось не прижилися терміни «вестерн», «фолк», «дредноут», тому, почувши словосполучення «акустична гітара», ми за промовчанням говоримо про інструмент із металевими струнами.

На акустичні гітари встановлюють виключно металеві струни. Від встановлення нейлону шкоди такій гітарі, звісно, не буде. Але звучання після такого «апгрейду» краще точно не стане. Крім того, встановити нейлонові струни на акустичну гітару складно через відсутність у них спеціальних кулькових наконечників та іншого механізму намотування колків.

Конструкція бриджу, металеві колки та анкерний стрижень дозволяють акустичній гітарі витримувати значно більший натяг струн без шкоди для деревини. Саме завдяки збільшеному порівняно з нейлоновими струнами, натягу, дека акустичної гітари вібрує/резонує сильніше, і інструмент звучить голосніше та об'ємніше.

Існують також так звані чернігівські, ленінградські, львівські гітари. Під цим збірним чином об'єднані інструменти радянського виробництва. Незважаючи на те, що вони виглядають як класичні гітари, на них допускається встановлення металевих струн. Втім, подібних інструментів з кожним роком залишається дедалі менше. Але це й непогано, бо навіть найдоступніші гітари, що випускаються в наші дні, значно перевершують продукт соціалістичної музичної промисловості і за звучанням і зручністю гри.